Державне управління туристичною діяльністю - Ахмедова О.О.

Модель

Центральний орган виконав. влади у сфері туризму

Характерні риси моделей державного регулювання

Перша

Міністерство туризму

− визнання в’їзного туризму як найбільш вигідного джерела отримання іноземної валюти в порівнянні з іншими галузями економіки; − залучення іноземних інвестицій у створення туристичної інфраструктури, яка є найбільш ефективною сферою для вкладення капіталу; − виділення значних фінансових коштів з державного бюджету на розвиток туризму; − забезпечення державної підтримки розвитку малого і середнього бізнесу в туристичному секторі; − необхідність організації дієвої системи безпеки туристів у разі існування високого рівня різноманітних видів ризиків в країні

Друга

Спільне міністерство туризму і суміжного виду діяльності

− визначення туризму як пріоритетного напрямку розвитку економіки та культури країни; − необхідність досягнення збалансованості в розвитку туризму та інших галузей економіки; − забезпечення розподілу повноважень між центральним та регіональними органами державного регулювання у сфері туризму; − широка реклама країни як найбільш популярного туристичного напрямку на зарубіжних туристичних ринках

Третя

Національна туристична адміністрація при багатопрофільному міністерстві або при КМ

− займання туризмом певного місця в структурі економіки; − зменшення ролі центрального органу виконавчої влади; − активний пошук можливостей для узгодження інтересів держави і приватного бізнесу, центру та регіонів; здійснення чіткого розподілу НТА на два підрозділи – «адміністративного» та «маркетингового»; − поступовий перехід «маркетингового» підрозділу НТА на змішане фінансування (за рахунок коштів із державного бюджету та від представників туристичного бізнесу)

Четверта

Відсутність центрального органі виконавчої влади у сфері туризму

1. Дану модель обирають країни, які прагнуть вирішувати проблеми розвитку туризму на регіональному рівні. Для цього країна повинна: − мати високий рівень розвитку загальної та туристичної інфраструктури, забезпечення безпеки туристів, системи надання банківських, страхових, медичних послуг; − бути відомою на світовому туристичному ринку. 2. Дану модель обирають країни, які: − або не приділяють розвитку туризму належного значення; − або мають недостатній рівень соціально-економічного розвитку; − або знаходяться у стані політичної нестабільності.