Іноземна мова І (І курс, 6.242/241.010., фр. мова) Кобринець О.С. , Прус Н.О., Тихонов С.Г.

Актуальність. Сучасна епоха характеризується інтеграцією та тіснішою взаємодією у міжкультурній сфері, а також зближенням різних галузей життєдіяльності, які стають все більш взаємозалежними. Так, взаємозв’язок між економічним розвитком держави та політичними й соціокультурними процесами у суспільстві стає все тіснішим. Саме тому сьогодні професійна діяльність у сфері економіки передбачає дуже широкий діапазон і не обмежується лише аналітичною функцією, а охоплює функції організації та управління на всіх рівнях у різноманітних галузях.

Метою викладання даної дисципліни є формування досвіду міжкультурної комунікації у сфері повсякденної і майбутньої професійної діяльності.Дисципліна спрямована на підготовку студентів до спілкування іноземною мовою на фаховому рівні за допомогою різноманітних форм читання суспільно-політичних та фахових текстів, навчання пошуку і отримання з іноземних газет та журналів інформації, що необхідна для майбутньої професійної практичної діяльності.

Об’єктом навчальної дисципліни є система іноземної мови і види мовленнєвої діяльності (мовлення, аудіювання, читання і письмо) на основі текстів різних стилів (публіцистичного, наукового, художнього, офіційно-ділового, розмовно-побутового).

Предметом вивчення навчальної дисципліни є  іноземна мова  на основі соціально-політичних, публіцистичних та економічних текстів, ділової документації і листування, контрактів та угод, торговельної та фінансової документації, діалогів, а також навчальних аудіо та відеоматеріалів.

Завданнями вивчення даної дисципліни є формування в студентів таких іншомовних комунікатив­них компетентностей:

лінгвістичної – коректування, уніфікація та розвиток системи ба­зових мовних знань з фонетики, граматики й лексики іноземної мови; розвиток вмінь і навичок з усіх видів мовленнєвої діяльності (читання, говоріння, аудіювання, письмо) у межах загальновживаної та загально­економічної мови;

прагматичної – вміння користуватися мовою для досягнення певних функціональних цілей у залежності від особливостей соціальної 
й професійної взаємодії: від ситуації, статусу співрозмовників й адресата мови та інших факторів, що стосуються прагматики ділового спілкування;

соціолінгвістичної – вміння обирати мовні форми, використо­вувати й перетворювати їх відповідно до низки екстралінгвістичних факторів (конкретних індивідів, які застосовують певні мовні одиниці 
у професійній сфері);

професійної – здатність ставити й вирішувати прикладні завдання на іноземній мові відповідно до сучасних професійниї вимог.

Компетентності в результаті засвоєння : Вміння вчитися (складова компетентності навчання упродовж життя). Лінгвістичні компетентності (лексична, граматична, семантична компетентності, а також фонологічна, орфографічна та орфоепічна компетентності формуються лише на стільки, наскільки це є необхідним для усної та письмової комунікації в рамках академічного та професійного середовища). Мовленнєві вміння (говоріння, читання, письмо, аудіювання) як важливий складник лінгвістичної компетентності. Соціокультурна компетентність. Професійна комунікативна компетентність. Прагматичні компетентності (дискурсивна, функціональна).