Трудові ресурси як об'єкт управління є важливим чинником суспільного розвитку. Управління трудовим потенціалом на сучасному етапі розвитку передбачає визначення нових методів і форм регулювання процесів ефективного формування, розподілу і використання трудового потенціалу на макрорівні і на рівні підприємств. Удосконалення управління трудовим потенціалом потребує розгляду проблем розвитку ринку праці, створення правового, науково-методичного і ресурсного забезпечення використання трудового потенціалу, управління демографічними процесами, формування загальноосвітнього і професійного рівня трудового потенціалу та умов ефективного їх використання. Це окреслює важливість питань управління трудовим потенціалом як теоретичних знань, опрацювання студентами заходів вдосконалення системи управління трудовим потенціалом, регулювання зайнятості, планування ресурсів праці, підвищення ефективності використання трудового потенціалу. Створення ефективного механізму управління трудовим потенціалом є важливою складовою структурної трансформації економіки, що обумовило актуальність розробки і впровадження навчальної дисципліни в програму підготовки фахівців.

Метою викладання даної навчальної дисципліни – формування системи знань і навичок з теорії та практики регулювання процесів формування, відтворення і використання трудового потенціалу.

Для досягнення мети поставлені такі основні завдання:

засвоєння теоретичних аспектів процесу формування трудового потенціалу;

засвоєння теоретичних аспектів процесу використання трудового потенціалу;

засвоєння теоретичних аспектів процесу розподілу трудового потенціалу;

засвоєння теоретичних аспектів процесу розвитку трудового потенціалу.

Об’єктом навчальної дисципліни є процес формування, використання, розподілу та розвитку трудового потенціалу.

Предметом навчальної дисципліни є система управління трудовим потенціалом.

Компетентності: здатність до обґрунтовування процесу формування трудового потенціалу; здатність до обґрунтовування процесу використання та розподілу трудового потенціалу; здатність до обґрунтовування процесу розвитку трудового потенціалу