Информация о курсе

Анотація

Актуальність навчальної дисципліни. Ратифікувавши «Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з Атомної Енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони», Україна взяла на себе обов’язок в тому числі забезпечити належне та ефективне виконання зобов’язань за міжнародними договорами в сфері інтелектуальної власності, досягнути належного та ефективного рівня охорони і захисту прав інтелектуальної власності, а також спростити умови створення і комерційного використання інноваційних продуктів та продуктів творчої діяльності на своїй території.

Сучасні моделі економічного зростання держав мають ґрунтуватися на постійному прискоренні науково-технічного прогресу, тому що всі можливі разові заходи можуть призвести лише до тимчасового прискорення економічного зростання, а потім його темп знову буде обмежений темпом зростання робочої сили та вже наявними й використовуваними науково-технічними досягненнями.

Науково-технічні досягнення, їх надійна правова охорона й використання дозволять забезпечити стабільний економічний розвиток на основі постійного вдосконалення технологічних процесів, що характеризують сучасне виробництво, яке забезпечує випуск продукції, конкурентоздатної як на внутрішньому, так і на світовому ринках.

Місце країни у глобальній економіці залежить від ефективної інституційної системи охорони інтелектуальної власності, в якій економічні, правові та організаційні механізми перебувають у тісній взаємодії, забезпечуючи інноваційний розвиток. Глобалізація економічних, політичних і науково-технічних відносин і перспективи інтеграції України до системи міжнародного науково-технологічного співробітництва актуалізують проблему становлення національної системи охорони інтелектуальної власності та підвищення в такий спосіб конкурентоспроможності країни. Права інтелектуальної власності є важливою цінністю сучасного суспільства, яка полягає не лише у розвитку особистості автора, – вони мають також величезний вплив на економіку країни. Результати інтелектуальної, творчої діяльності людини важливо використовувати, комерціалізувати. Договірні форми розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності є важливим інструментом, який дозволяє практично втілити комерціалізацію. Розуміння цих угод має вирішальне значення для ефективного захисту та комерціалізації активів інтелектуальної власності. Опановуючи курс «Правове регулювання договорів у сфері інтелектуальної власності» здобувач отримає, зокрема, знання про ключові положення та особливості договорів у сфері інтелектуальної власності, їх відмінність від договорів речового права, основні договірні форми щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності за законодавством України, їх істотні умови, вміння складати основні види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, аналізувати положення законодавства щодо договірного розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності та застосовувати їх при складанні договорів та їх аналізі, а також механізми примусового виконання та процедури вирішення спорів.

Вивчення договорів в сфері інтелектуальної власності є надзвичайно актуальним у сучасному світі, де інтелектуальна власність стає все більше важливою в економіці. Коректне укладання договорів дозволяє захищати права та інтереси сторін, а також сприяє розвитку інновацій та технологій. Розуміння юридичних аспектів угод в цій сфері допомагає уникнути можливих суперечностей і конфліктів, а також забезпечує стабільність та успішність бізнесу. Тому вивчення цієї дисципліни важливе для здобувачів і фахівців, які працюють у сфері права, бізнесу, економіки та інших сферах, пов’язаних з використанням об’єктів інтелектуальної власності.

Дисципліна «Правове регулювання договорів у сфері інтелектуальної власності» займає місце обов’язкових освітніх компонентів з циклу професійної підготовки фахівців, основними складовими дисципліни є формування компетентностей, спрямованих на застосування набутих знань у сфері охорони інтелектуальної власності при укладенні різного виду договорів; вміння оцінювати та аналізувати юридичні проблеми та практичні правові ситуації у сфері розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності; здатності до подальшого навчання з високим рівнем автономності.

Метою дисципліни є підготовка майбутніх фахівців у галузі договірних відносин у сфері інтелектуальної власності, набуття необхідних теоретичних знань і практичних навичок, які дозволять розв’язувати комплексні проблеми у професійній та дослідницькій діяльності, визначенням і формулюванням договірних засад реалізації майнових прав інтелектуальної власності для вирішення конкретних юридичних ситуацій.

Головні завдання навчальної дисципліни полягають у формуванні у здобувачів системи знань, а також отримання практичних навичок та уявлень, необхідних для розширення кола теоретичних знань у галузі договірних відносин у сфері інтелектуальної власності; самостійного застосування здобувачами положень законодавства в галузі майнових прав інтелектуальної власності; набуття знань, стосовно основних договірних форм щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності за законодавством України; забезпечення захисту прав суб’єктів договірних відносин; аналізу існуючої судової практики у сфері інтелектуальної власності щодо розв’язання спорів між учасниками договірних відносин; аналізу змісту нових правових актів та виявлення недоліків у законодавстві.

Предметом вивчення навчальної дисципліни «Правове регулювання договорів у сфері інтелектуальної власності» є правові норми, які визначають умови укладання, виконання та припинення договорів, пов’язаних з інтелектуальною власністю. Це, в свою чергу, включає в себе правила щодо захисту прав на авторські та суміжні права, патенти, товарні знаки, промислові зразки та інші об’єкти інтелектуальної власності. Вивчення цієї дисципліни допомагає зрозуміти законодавство, яке регулює взаємовідносини між власниками прав і користувачами таких об’єктів.

Об’єктом вивчення дисципліни є законодавство та правила, що визначають умови, обов’язки і права сторін укладення договорів у сфері інтелектуальної власності.