Психофізіологія

 Актуальність курсу полягає у тому, що вирішення практичних завдань організації виробництва і праці можливе за умови творчого використання наукових досягнень у галузі фізіології і психології праці, яка досліджує закономірності функціонування людського організму у процесі праці, динаміку психічних функцій працівника, механізми психологічної взаємодії людей і мотивації трудової діяльності. Вивчення дисципліни дає можливість студентові набути досвіду: дослідження теорії і світового досвіду фізіології та психології праці; самостійно використовувати ці знання в організації праці персоналу різних категорій, професій, посад, а також розробляти та обґрунтовувати науково-практичні рекомендації щодо її удосконалення.
Мета навчальної дисципліни: вивчення студентами теоретичних засад та набуття практичних навичок організації фізіології і психології праці, які є необхідними для вільного володіння практикою дослідження закономірностей функціонування людського організму у процесі праці, динаміки психічних функцій працівника, механізмами психологічної взаємодії людей і мотивацією трудової діяльності.

Завдання навчальної дисципліни: вивчення теорії і світового досвіду фізіології та психології праці; набуття навичок і вмінь самостійно використовувати ці знання в організації праці персоналу різних категорій, професій, посад, а також розробляти та обгрунтовувати науково-практичні рекомендації щодо її удосконалення.

Предметом навчальної дисципліни «Фізіологія і психологія праці» є вивчення закономірностей функціонування  людського організму в процесі праці, можливість адаптації робітників до умов праці, шляхи активізації психічних функцій залежно від їх мотивації, від мотивації трудової діяльності, професійної здатності, вмінь та навичок.

 у студентів мають бути сформовані безпосередньо наступні компетентності:

особистісні:

здатність до самоаналізу;

толерантність, комунікативність  та чемність;

ініціативність і відповідальність.

професійні:

здатність аналізувати та критично осмислювати вплив центральної нервової системи на працездатність людини;

здатність аналізувати тенденції зміни психічних властивостей особистості, досліджувати їх розвиток і прояви в трудовій діяльності;

здатність здійснювати оцінку важкості та інтенсивності праці, їх впливу на працездатність людини та визначати межу працездатності;

здатність формувати режим праці та відпочинку у відповідності до психофізіологічних особливостей певного виду діяльності.