Огляд курсу

Останнім часом відбуваються зміни у викладанні іноземних мов. У мовознавстві ствердилися ідеї когнітивної лінгвістики та прагматики, які потребують осмислення у проекції на мовну та комунікативну свідомість. Частіше цінується фахівець із знанням іноземної мови, здатний виконувати як перекладацькі завдання, так і завдання до яких належить організація комунікації різних типів. Навчальна дисципліна "Теорія та практика перекладу" розглядає основи професійної діяльності, дозволяє зрозуміти природу мови як засобу спілкування, формує здатність виконувати роль мовного та культурного посередника між рідною мовою і культурою та іноземною, сприяє формуванню мовного та соціокультурного компоненту у професійній діяльності.

Особливостями дисципліни є викладення матеріалу, що поглиблює знання іноземної мови та дозволяє обирати ефективні комунікативні стратегії та тактики необхідні для усного та письмового перекладу.            

Метою викладання навчальної дисципліни “Теорія та практика перекладу” є набуття студентами-бакалаврами теоретичних знань, умінь та навичок необхідних для здійснення перекладу у сфері міжнародного бізнесу.

Основні задачі вивчення дисципліни полягають в теоретичній та практичній підготовці студентів з питань теоретико-методологічних основ перекладу як науки, набуття необхідних компетентностей у таких видах перекладу як повний письмовий переклад текстів економічного, публіцистичного, наукового, офіційно-ділового стилів за фахом студентів зокрема міжнародних документів; письмовий і усний реферативний і анотаційний переклад текстів публіцистичного і  наукового стилів  (статей, монографій, виступів фахівців з фаху студентів, державних і громадських діячів).

Об’єктом навчальної дисципліни є розвиток міжкультурної комунікативної компетентності студентів за допомогою іноземної мови на основі інтегрування чотирьох основоположних вмінь (читання, мовлення, аудіювання, письма).

Предметом дисципліни є оперування мовою в реальному часі, у різних професійних ситуаціях, що здійснюється задля формування цілісного і персоналізованого образу світу, розвитку творчої активності і автономності студента та усвідомлення міжкультурних особливостей представників різних лінгвокультурних спільнот необхідних для здійснення перекладацької діяльності.

У процесі навчання студенти отримують необхідні знання під час виконання практичних завдань. Велике значення для вивчення та закріплення знань має самостійна робота студентів. У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

теоретичні  засади перекладу як науки (предмет, об’єкт, методологічні принципи, методи та завдання);

сутність проблеми перекладання, мовних категорій та структур;

особливості спілкування і взаємодії в процесі комунікативної діяльності;

основні труднощі та характеристики перекладу.

вміти:

достатньо добре володіти мовою оригіналу та компетентно використовувати лексико-граматичні особливості мови оригіналу при зіставленні мов;

використовувати різну техніку та особливості мови оригіналу при виконанні перекладу;

чітко уявляти характер науково-технічного функціонального стилю як мови оригіналу так і рідної мови;

добре володіти рідною мовою та правильно використовувати термінологію.

Перевагами даної дисципліни є акцентування уваги на сучасних  технологіях перекладу та комунікації у діловому світі різних країн, підвищення ефективності навчання за рахунок його інтенсифікації.