Мета навчальної дисципліни: формування у здобувачів вищої освіти компетентностей щодо психологічної підтримки осіб, які пережили травматичний досвід, шляхом опанування психологічних, комунікаційних та візуальних практик, спрямованих на розвиток саморегуляції, емоційної стійкості, емпатійної взаємодії, створення психологічно безпечного простору та підтримку процесів особистісного відновлення і резильєнтності.

Завдання навчальної дисципліни:

– ознайомлення здобувачів освіти з психологічними особливостями травматичного досвіду та реагування особистості на стресові й кризові події;

– формування навичок психологічної стабілізації, емоційної саморегуляції та самодопомоги в умовах травматичного стресу;

– розвиток умінь встановлення та підтримки особистісних кордонів у міжособистісній взаємодії;

– опанування принципів травма-інформованої, емпатійної та психологічно безпечної комунікації;

– формування навичок використання вербальних і невербальних засобів підтримувальної взаємодії;

– ознайомлення з можливостями арт-практик як інструментів емоційної стабілізації, самовираження та психологічного відновлення;

– розвиток умінь застосовувати психологічні практики у роботі з різними цільовими аудиторіями;

– формування здатності організовувати групову взаємодію та створювати підтримувальний психологічний простір;

– розвиток навичок проєктування та реалізації практикоорієнтованих заходів із підтримки ментального здоров’я в умовах війни та повоєнного відновлення.

Об’єктом вивчення дисципліни є психологічні особливості переживання травматичного досвіду та процеси психологічної підтримки особистості в умовах стресу, кризи й травматизації.

Предметом навчальної дисципліни є психологічні, комунікаційні та візуальні практики підтримки, стабілізації, саморегуляції та відновлення особистості після травматичного досвіду.