Сучасні засоби масової інформації є потужною силою впливу на суспільну свідомість. Вони не тільки визначають світосприйняття суб'єкта масової комунікації, але в значній мірі формують дискурс і тезаурус сучасної культури. Уявлення масової аудиторії про провідні актуальні соціально-політичні процеси формуються перш за все в системі образів-символів і їх конотативних значень, що безперервно породжуються і транслюються мас-медіа. У зв'язку з цим гостро постає питання про необхідність дослідження семіотичних механізмів масової комунікації, в якому провідне місце належить аналізу медіатексту в широкому соціально-політичному і культурному контексті.

Багатостороннє вивчення медіа-комунікації в сучасному суспільстві представляється неможливим поза контекстом теорії «знакового споживання». Саме тому семіотика розширює свої межі і стає базою для дослідження медіатексту як феномена масових комунікацій.  Аналіз змісту і дизайну засобів масової інформації як сукупності знакових систем дозволяє побачити внутрішню єдність усіх мовних засобів, використовуваних в публікаціях, незалежно від формату матеріалу.

Метою викладання навчальної дисципліни є формування компетентностей щодо семіотики як наддисциплінарного гуманітарного дослідження, а також щодо застосування семіотичних методів у практиці аналізу вербального тексту.

Об'єктом навчальної дисципліни є знакова система мовної діяльності й культури у їхній функціонально-прагматичній взаємодії.

Предметом вивчення навчальної дисципліни є знакове втілення процесів комунікації в усіх сферах природного та соціального життя, де наявні інформаційні процеси.