Женевська конвенція: як потрібно поводитись з військовополоненими

Поняття «Женевські конвенції» — це чотири самостійних міжнародних договори створені у 1949 році. Їх зазвичай так і називають — «Женевські конвенції про захист жертв війни 1949 року». Всі вони покликані регулювати правила поводження під час війни. А після Другої світової вони були визнані майже всіма державами світу.

Отже Перша конвенція відповідає за поліпшення долі поранених і хворих на полі бою, Друга — за поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі, Третя конвенція стосується поводження з військовополоненими, а Четверта — захисту цивільного населення під час війни. Разом вони утворюють Женевське право.

В Україні триває шостий місяць повномасштабного вторгнення росії в Україну. І за цей час росіяни систематично порушували положення усіх чотирьох Конвенцій.

Проте після останніх подій в Оленівці та відео із катуванням військовополоненого української армії, Chas News вирішив детальніше розглянути саме Третю конвенцію, яка стосується поводження з військовополоненими.

Зазначимо, що ця конвенція забороняє репресії і колективні покарання військовополонених, в ній визначені чіткі правила організації роботи військовополонених та право на призначення представників і контроль з боку держав-покровительок.

Отже конвенція 1928 року, вона ж Конвенція про поводження з військовополоненими містить 143 статті. Вони поділені на чотири частини:

  • Загальні положення;
  • Загальні положення про захист військовополонених;
  • Полон;
  • Закінчення перебування у полоні.

Основні вимоги щодо поводження з військовополоненими:

  • Утримання військовополонених лежить на стороні, яка взяла в полон. Вона зобов’язується забезпечувати належним чином військових, зокрема: їжею, одягом, місцем проживання, медичною допомогою тощо;
  • Військовополонені повинні утримуватися глибоко в тилу і в сприятливих для проживання умовах. Заборонено утримувати полонених біля зони бойових дій, у місті з несприятливим кліматом, антисанітарією чи в пожежонебезпечних умовах;
  • Заборонено вбивство, катування, знущання з військовополонених, забороняється також покарання їжею;
  • Харчування в таборі повинне бути на рівні з харчуванням військовослужбовців у казармах, вода повинна бути в достатній кількості;
  • У таборах військовополонених мають бути лавки з торгівлі продуктами та предметами побуту;
  • Сторона, яка тримає військовополонених, бере на себе їх повне і безплатне лікування, включаючи протезування. У кожному таборі мають бути лазарети, а полонені повинні проходити медогляд кожного місяця;
  • У разі переміщення в новий табір полонених мають попередити заздалегідь. Також є обмеження щодо транспортування поранених військовополонених;
  • Військовополонені мають право на зовнішні зв’язки й спілкування з близькими. Вони можуть отримувати та відправляти листи, посилки тощо.
  • Військовополонені мають право поскаржитися на умови тримання державі-покровительці;
  • Дисциплінарні покарання у полоні жодним чином не повинні впливати на швидкість повернення додому. Репарація військовополоненого може бути затримана тільки у разі судового процесу, про що обов’язково і вчасно має бути попереджена держава, якій служить полонений;
  • У разі винесення судом смертного вироку, державу-покровительку мають негайно сповістити про це. Вирок не може бути виконаний ще щонайменше три місяці після його винесення;
  • Сторона, що тримає у полоні, зобов’язана відправити важкопоранених чи важко хворих на територію країни полонених відразу, як їх стан дозволяє безпечне транспортування;
  • Померлі у полоні мають бути поховані з честю, а їх могили повинні мати всі необхідні відомості.

Це лише частина основних вимог, які мають виконуватися державами, які тримають у полоні військових країни-супротивника.

Щодня Сhas News відбирає для вас найважливіші новини. Приєднуйтесь до нас у Facebook та Telegram, щоб нічого не пропустити.

В ОП відреагували на заклик посольства рф у Британії вішати полонених «азовців»